Японська кухня не даремно входить у нематеріальну культурну спадщина ЮНЕСКО. Естетика японської кухні яскраво виражена в оформленні та вишуканій подачі страв. При цьому японці приділяють особливу увагу деталям. Незвичайні тарілочки, маленькі шматочки їжі, зручні палички, виразний вигляд інгредієнтів – все це разом створює незабутні враження.
Зимові страви дуже відрізняються оформленням від літніх і стають справжнім витвором мистецтва.
Японська кухня легка, проста в приготуванні і найголовніше полягає безпосередньо зі свіжих продуктів. Свіжі продукти поставляють не тільки в ресторани, а й у звичайні продуктові магазини, так як їжа, яка призначена і придатна до продажу зберігається тут за правилами всього одну добу.
Важко повірити, що естетична кухня була недоступна для всього світу аж до 1868 року. Причиною цього стала політика національного самітництва.
Історія японської кухні
Перші відомості про японську кухню проявилися ще з давніх часів мезоліту та неоліту, коли головними поживними продуктами були риба, пшоно і молюски. У ті часи в основному використовували горщики для приготування різноманітних супів.
Самою поширеною була японська страва сябу-сябу, також відома як «страва з одного котла». Як повідомили археологи, які вели розкопки в Японії, що ще тоді ями використовувалися замість холодильників, а консервацію продуктів виробляли сіллю.
У III столітті до н. е рис був основним продуктом Японії і служив обмінної валютою для країни.
Кількість рису давала зрозуміти які матеріальні можливості сім’ї. У VI столітті Китай суттєво вплинув на японську кухню, тоді з’явилися перші чайні церемонії.
У той же час в країні з’явився буддизм, в зв’язку з цим в 675 році був виданий закон про заборону вживання м’яса. За порушення закону засуджували до смертної кари. Хоча слід зауважити, що заборона застосовувався тільки до певних видів м’яса. Без наслідків можна було насолоджуватися м’ясом дикої свині і оленя. У 752 році заборонили риболовлю. Рибаков залишили без роботи і головного джерела існування. Замість цього імператорський будинок виділяв їм щороку якусь частку рису. Палички для вживання їжі і рецепт всіма улюбленого соєвого соусу і локшини удон японці також перейняли у китайців.
Далі буде…
